Книги-ювіляри 2015

845 років - «Пісня про Роланда» (1170)

230 років - Е. Распе «Пригоди барона Мюнхаузена» (1785)

225 років - О.М. Радищев «Подорож з Петербургу до Москви» (1790)

195 років - О.С. Пушкін «Руслан і Людмила» (1820)

190 років - О.С. Пушкін «Борис Годунов» (1825)

180 років - М.В. Гоголь «Тарас Бульба» (1835)

180 років - Г.Х. Андерсен «Дюймовочка» (1835)

175 років - М.Ю. Лермонтов «Герой нашого часу» (1840)

175 років - М.Ю. Лермонтов «Мцирі» (1840)

175 років - О. Дюма «Королева Марго» (1845)

175 років - Ф. Купер «Слідопит» (1840)

170 років - Ф.М. Достоєвський «Бідні люди» (1845)

170 років - О. Дюма «Граф Монте-Крісто» (1845)

155 років - М. Рід «Вершник без голови» (1860)

150 років - Л. Керролл «Аліса у Країні чудес» (1865)

День нарождення Аліси з Країни Див

Цього року виповнюється 150 років з дня виходу в світ «Аліси в країні чудес» Льюїса Керрола і британська пошта Royal Mail, звичайно, не могла пройти повз цієї «напівкруглої» дати. У Великобританії з'явився у продажу блок з 10 нових марок, присвячених дитячій книзі, яка увійшла в золотий фонд світової літератури.

В «Алісі в країні чудес», яка спочатку називалася «Пригоди Аліси під землею», розповідається про дівчинку, яка потрапила через кролячу нору у фантастичний світ, населений дивовижними істотами. Казка в жанрі абсурду стала результатом дружби англійського математика, письменника і поета Чарльза Лютвіджа Доджсона, який писав під псевдонімом Льюїс Керролл, з дітьми Генрі Лидделла, декана оксфордського коледжу Крайст-Черч, в якому він викладав. Середню з трьох дочок декана звали Алісою.

Льюїс Керролл розповів нудьгуючим дітям про пригоди дівчинки у вигаданому світі під час човнової екскурсії. Алісі імпровізована розповідь так сподобалась, що вона попросила Керролла записати її. Керролл виконав її прохання і подарував головній героїні рукописний варіант «Аліси» з власними ілюстраціями на Різдво в 1864 році. Влітку 1865 з'явилося перше друкарське видання, 150-річчя якого і відзначається цього року.

Цей рукопис, до речі, зберігся і знаходиться зараз в Британській бібліотеці в Лондоні. Скоро він відправиться через океан, в Америку, для участі в урочистостях з нагоди 150-річного ювілею книги. У нью-йоркській бібліотеці Моргана і в філадельфійському музеї Розенбаха пройдуть виставки на честь пам'ятної події. У самому Лондоні виставка пройде в другій половині цього року.

"Небесна сотня": до річниці розстрілів на Майдані
…і мовчки сотня непокорених героїв
відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам.

Проводжаємо зиму.....

Масляна – свято, що збереглося з язичницьких часів. Відзначається протягом тижня перед Великим постом. Звичай святкувати масляницю бере свій початок з найдавніших часів – з грецьких і римських вакханалій і сатурналий. Слов’яни-язичники теж справляли в цей період весняне свято – зустріч весни і проводи зими. У народі масляниця завжди була веселою порою. Вважалося, що той, хто відмовиться її святкувати, буде жити «в гіркій біді і худо скінчить». Відзначати масляницю було прийнято катанням на санках з крижаних гір, запалюванням багать. Ну і звичайно, в Масляну прийнято пекти млинці, адже млинець – символ сонця.

Бог все бачив

Бог все бачив, усіх пізнав:

хто за волю, а хто за гроші
і хто кату служити хоче –
усіх бачив, усіх впізнав.

                                      Бог дивився усі бої
                                      і Він знає чиї то кулі
                                      постріляли його синів,
                                      його кращих синів, у груди.
 
                                      Хто його катував дітей,
                                      хто живцем спалив свого брата –
                                      то убивці, то слуги ката,
                                      Бог від них не відвів очей.

                                      Він чекає всіх на Суді,
                                      Він чекає від них молитви
                                      за усі ті звірячі битви,
                                      за усі ті криваві дні.

Він все бачив у тій пітьмі.
Нехай падають на коліна
за кров кожного його сина,
бо пізнають і Божий гнів.

А кого згубили бої,
душі їх молоді, хоробрі
Бог зібрав у Небесній Cотні,
Він до себе забрав синів.

Як за волю спинялись серця
покоління запам’ятають.
Так… Герої не вмирають,
 і їх Славі не буде кінця.

Автор: Анастасія Дмитрук