"Чорнобиль - то для нас на все життя..."
Чорнобиль - то для нас на все життя:
І проникати, і палити душу,
Той час над пам'ять, ніби чорний стяг
Звис, попелом графітовим притрушений.
І ми тепер - вже обраний народ
(Зоря Полин біблейська - то вже наша!),
Збентежені про генетичний код,
Про першими гірку відпиту чашу...
Дійшли нарешті до порозумінь,
Ніби впустили промінь до підвалу,
Де видко стало гидь - ту рабську лінь,
Що цей народ знедолений приспала.
Степан Бабій
1987 р.
Я бачив сон...
В печальнім смутку
Стоять берізки край села,
Та край давно не Білоруський,
Не Український і не Руський,
Земля скалічена до тла...
Вогонь? Та ні,
І навіть сонце
Таке створити не могли,
Я зазирнув в одне віконце
З різьбленим кантом навкруги
Скрізь пил стражданнь,
Буденний посуд,
І тільки поруч із вікном
В Надії дива й в сподіваннях
Свята ікона над столом...
В розбиті шибки
Вітер свище,
Немов господарю протест,
Життя нема на попелищі,
На вході - з дошок збитий хрест
Порожня зона, Край мовчання!
Тут цезій бродить по полям...
Напризволяще, мов в останнє,
Як тінь людського вподобання,
І дихає у спину нам!
Немає коментарів:
Дописати коментар