БАЛАДА ПРО ВИШИВАНКУ 
  

Колисала Україна cвій козацький рід,

В росах пестила.вмивала, випускала в світ.

 Вітер бавиться в діброві, гомонять лани,

Виростали чорноброві красені - сини.

 А коли важка година стала на поріг.

Одягла їх Україна в світлий оберіг.

 -Захисти від шабель сина барвами краси! -

Промовляла Украна крізь сльозу роси.

 Стугоніла від навали зранена земля,

Кров"ю маки проростали, плакали поля...

 У запеклому двобої вижили сини,

Поверталися герої з клятої війни.

-Здрастуй,матінко-Вкраїно, Батьківський поріг!

 А навкруг - лише руїни... Захитався світ...

Кущ калини залишився у пустім дворі,

І сини йому вклонились низько до землі.

Сорочина в плямах крові, від шабель сліди,

 У людському тліла горі, барви відцвіли...

Піднялася Україна - волі дивний світ,

 Оновилась сорочина, відродився квіт.

Той,що мати колисала, пестила в полях,

І дрібним дощем вмивала вільна,наче птах...